У період з 24лютого по 28 лютого 2014 року у школі проходив  предметний тиждень  «Вернісаж мистецтв». Проводила його вчителька музичного мистецтва  Губинець С.Є.

            План заходів на мистецький тиждень:

№ з/п	Зміст заходу	Дата проведення
1.	Відкриття тижня мистецтва в школі. Виставка-конкурс малюнків «У світі музичних звуків».	24.02
2.	Виставка стінгазет «Мистецька мозаїка».	Протягом тижня
3.	Музична конференція «Сонце української  музики», присвячена 65-й річниці з дня народження В.Івасюка та Квітки Цісик.	25.02
4.	Знайомство з композитором. Перегляд музичної казки С.Прокоф’єва «Петрик і Вовк» (1-4 кл) «Музиканти-генії В.А.Моцарт,   Л.ван Бетховен.» Перегляд відеофільму «Доля генія»	26.02
5.	«Школа має таланти» Проведення майстер-класів з виготовлення виробів у техніці «декупаж», «бісероплетіння», «вузлоплетіння»,«топіарій»,  «солене тісто»,«в’язання гачком».	26.02
6.	Відкритий урок з музичного мистецтва  у 5 класі «Інструментальна музика»	27.02
7.	Конкурсно-розважальна програма  «Я люблю Україну»(між учнями 8-9 кл) Підведення підсумків тижня мистецтва в школі.Дискотека.	28.02

Цей час по-справжньому можна назвати мистецьким. Кожного дня учні  ближче знайомилися з світом прекрасного-музикою,образотворчим та декоративно-вжитковим  мистецтвом.Кожна дитина  мала змогу проявити свої здібності. Учні влаштували власну виставку малюнків, газет на музичну тематику та провели майстер-класи по різних видах декоративно-вжиткового мистецтва.Незабутньою була зустріч з музикою та піснею в конкурсно-розважальній програмі «Я люблю Україну» ..Глядачі були вдячні за таке прекрасне дійство.

Фольклорне

свято

«На русалчин Великдень»

Мета: залучення молоді до національної культури, відтворення народних традицій поглиблення фольклорних знань.

Виховувати любов до надбань українців.

Розвивати в учнів почуття краси.

-         Україна! Країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, віками боровся за землю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили. Прекрасна на весь світ народна пісня. Та народні звичаї.

-         Тиждень перед Тройцею називається «зеленим», клечальним, або «русальним», а три останніх три дні цього тижня – три перші дні троїцького тижня називаються «Зеленими святами».

-         Весною, як тільки вкриються травами луки, розпустяться верби й зазеленіють поля, тоді з води на берег виходять русалки. Місяць і зорі викликають русалочок з води, з тихим плескотом хвиль, розгортаючи своїми блідими руками густе латаття, русалки виходять на берег.

Лише в русалчин великдень вони покидають дно глибоких рік і озер, свої казкові палати, що чудом збудовані з прозорого кришталю.

(танець русалок) під. Станкович, опера «Цвіт папороті»

(Царівна збуджує русалок) сцена «Русалчині купала»

-         Сестрі мої любі, подруженьки: Прокидайтеся, піднімайтеся, сідайте на березі, розчешіть довге волосся, заспівайте пісні наші дивовижні, ставайте у хороводи таємничі.

Зазивайте, зазивайте людей до себе, візьміть у своє коло, залоскочіть, затягніть у  річку, на дно.

Розпаліть вогні в лісах і дібровах, смійтеся, щоб аж хвиля по лісу розходилась.

(хоровод, вибігає маленька русалочка)

-Подруженьки, русалоньки, царівна люба! Біда! Біда! Рятуйте!

-Чого тобі? Чого ти кричиш?

-Ой, люди там, люди!.. З-під стріх солом’яних! Я їх не зношу, я не терплю солом’яного духу!

-Топити їх, щоб вимити водою

      Той дух ненавидний. Залоскотать,

Тих натрутнів, як прийдуть!

(здалеку ллється пісня)«Ой глибокий колодязю», укр. н.п.

-         Ховайтесь любі мої, ховайтесь від зору людського.

(русалки тікають, виходить жінка, розвішує намітки)

Сиділа русалонька на білій березі,

Просила русалка у жінок намітки:

«Жінки-сестрички, дайте намітки

Хоч не тоненької, аби біленької»

Сиділа русалонька на білій березі

Просила русалка у дівчат сорочки:

«Дівчата-сестрички, дайте сорочки,

Хоч не біленої, хоч тоненької

(виходять дівчата)

-Дівчата, ось розвісимо намітки русалкам на сорочки та підемо тризну готувати в честь русалочок, адже сьогодні русалчин Великдень. Та й проводити русалок треба. Тільки не знімайте віночки наші з любистку та полину, бо русалки залоскочуть, затянуть у бистру воду, в річку глибоку.

-Мамо, а це правда, якщо подарувати русалці свій віночок, то вона нашле багатих женихів.

-Правда, доню, так люди кажуть, тільки небезпечно без вінка свого зостатися в лісі. Ну, досить балакати, ходімо дівчата.

(всі виходять, але одна дівчина вертається)

Квіти саджала, та й поливала.

Ой, поливаючи, та й нащипала.

А нащипавши віночок звивала.

Віночок звивала, русалці давала

Русалонька, як та квітонька

У віночку та й голівонька

Віночок візьми, долю зворожи

(кладе вінок, уходить, русалочки підслухують, вибігають, хватають за руку)

-Полин чи петрушка? Полин чи петрушка? Полин чи петрушка?

-Вибирай, полин чи петрушка?

-Полин! (русалка відскакує від дівчини)

-Сама ти сгинь!

-Але ми тебе так не відпустимо! Вінок подарувала – дякуємо! Загадаю тобі три загадочки. Як відгадаєш – до батька пущу, а не вгадаєш – до себе візьму:

- Що росте без кореня?

- Що біжить без повода?

- А що цвіте без цвіту?

-Не вгадала, не вгадала!

-Наша, наша!

-Панночка загадку не відгадала. Русалка панночку залоскотала!

(дівчина відбігає на край сцени, здіймає руки, зупиняє русалок)

- Камінь росте без кореня.

- Вода біжить без повода.

- Папороть цвіте без цвіту!

(русалки стогнуть)

-Згадала, згадала…

(русалки зникають)

(Дівчата виходять накривати тризну, співають)

-Пані матка, розкажи нам про русалочок. Де вони живуть?

-У житах у вод. На Тройцю в жита не можна ходити, не можна купатися, бо там русалки…

-А чому вони пахучої трави бояться – любистку, полину, лепехи?

-Тому, що та трава для хрещених людей дуже пахуча, а для нехрещених смердюча.

-Мамо, а чому русалки хреста бояться?

-Мій батько казали, що вони з нехрещених дітей, які омерли на Троїцьких святках, того русалки й бояться хреста, що вони нехрещені. А сьогодні русалки ходять серед людей, шукають тих, хто їх образив. І біда, люта смерть чекає ображчика.

          (хлопці підвивають, як русалки)

                                      Тала, тала бух, бух.

На камінь дух, дух.

Коли б мені не любисток та полин,

То йди к бісу із ним.

Коли б мені не любисток,

То я б тебе за намисто.

Коли б мені не хрест,

Коли б мені не полин,

То я б тебе задавив.

Коли б мені не трава,

То я б тебе ха-ва-ва.

Коли б мені не м’ята,

То була б тобі тут хата.

-Ой матінко, страшно як! Згинь, згинь нечиста!

(дівчата хрестяться, хлопці вискакують, починають кружити дівчат, цілувати)

-Скажені! Дурні!

-Ще це ви страху напускаєте?

Давайте краще заспіваємо та й потанцюємо!

-Гріх в такий день…

-Пані матко! Та русалочки не образяться, а може й не побачать?

(танець ) починають хлопці, далі вступають дівчата, примушують танцювати і пані матку)

-Ой, уморили (обмахується фартухом), та все ж обряд забувати не слід.

- Кого ж виберемо русалочкою?

-Саму гарну та струнку, наче тополя.

-Галинку, Галинку!

( всі розплетають коси, а на голову «русалці» надівають вінок з білих лілей )

Проводили русалочок,проводили,

Щоб вони до нас не ходили,

Та нашого житечка не ломили,

Та наших дівочок не ловили.

Перед ворітьми долина

А в тій долині калина.

Ой, там Галиночка гуляла,

Жемчуг- намисто обірвала.

Ой, туди їхав нелюбий,

Став з коника злізати,

Жемчуг- намисто збирати.

Незсідай з нелюбий з коника

Не з тобою гуляла, намисто порвала.

Ой, туди їхав миленький,

Став з коника злізати,

Намисто збирати.

Збирай, збирай миленький,

З тобою я гуляла,

Дороге намисто порвала.

(дівчата кидають свої віночки на хлопців)

-Лови мене.

-Лови мене.

-Кого впіймаю – залоскочу! (Хлопці намагаються піймати дівчат, русалочка бігає між ними)

( хлопці виносять солом’яне опудало. )

-Ходімо дівчата на житнє поле русалочок проводжати, пісні співати, врожай накликати.

                          Пісня«Ой, на Івана, та на Купала», укр. н.п.

Година пам"яті

18 лютого у школі відбулася зустріч із воїнами-інтернаціоналістами, учасниками бойових дій у Афганістані Шуфрич Юрієм Васильовичем та Ісевич Олексієм Олексійовичем. Зустріч приурочена 25-й річниці виведення військ із Афганістану.  Годину памяті « Ми завжди будем пам’ятати. І вам забути не дамо…» з учнями 8-9 класів провели класні керівники Губинець С.Є. та Матківська В.М.

                                 Минають дні, ідуть роки,
                                 Життя листки перегортає
                                 А біль Афгану - на віки
                                 В душі чомусь не замовкає.

«Нема більшої любові, ніж та, коли поклав душу свою за друзів», - сказано в Євангелії. Тож наші хлопці віддавали своє життя, вважаючи, що захищають інтереси дружнього афганського народу»-сказав Шуфрич Ю.В.
Час лікує рани. Але фізичні. А в душі, у пам 'яті воїнів - афганців назавжди залишаться суворі будні Афганістану, які випали на їх долю. 

Ветерани принесли світлини та нагороди:ордени і медалі за бойові заслуги. Учні,а особливо хлопці, до глибини душі пройнялися тим,про що розповідали очевидці подій у Афганістані. Пісня О. Розенбаума «Чорний тюльпан» викликала сльози не тільки у дівчат,а й у юнаків.

Пам'ять про тих,хто загинув у цій безглуздій війні всі присутні вшанували хвилиною мовчання.

Шановні воїни-інтернаціоналісти, ми пишаємося Вами, горді тим, що поруч із нами живуть мужні, відважні, рішучі чоловіки. Здоров'я вам, сімейного благополуччя, і пам'ятайте, що час -найкращий лікар для душі та тілесних ран. 

Напутніми словами стали слова вчителя:

 «Хай наша зустріч не закінчиться із дзвінком. Розкажіть про неї всім своїм рідним,знайомим,сусідам.Хай пам'ять народу буде вічно жива,щоб того жахіття,яке пережили наші гості не довелося більше нікому пережити. Ми завжди будем пам’ятати,і вам забути не дамо…»

КОНФЕРЕНЦІЯ ДО 90 РІЧНИЦІ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

• Jan. 11th, 2014 at 7:49 PM

У Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти пройшла науково-практична конференція,присвячена 90 річниці з Дня народження В.О.Сухомлинського. У ній взяли участь представники кафедри художньо-естетичних дисциплін під керівництвом Баяновської М.Р. та Жабляк М.Дм.
Мій виступ на тему:"Значення народної пісні у спадщині В.Сухомлинського"


«Значення народної пісні у спадщині В.Сухомлинського»


Педагогічна спадщина видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського безумовно залишається актуальною і сьогодні та широко використовується багатьма педагогами не лише нашої країни, але й в усьому світі.
Василь Олександрович Сухомлинський був одним з перших українських педагогів, який комплексно вивчав та масштабно впроваджував засоби мистецтва у художньо-естетичному розвитку дітей всіх вікових груп. Педагогічні поради В.О. Сухомлинського щодо гармонійного всебічного розвитку дітей пройшли довгий шлях від надання конкретних порад щодо виховання дітей засобами мистецтва («Серце віддаю дітям») до створення цілісної, авторської, оригінальної, самобутної системи гармонійного виховання у Павлиській середній школі («Павлиська середня школа»). Сухомлинський писав, що одним із засобів гармонійного розвитку особистості, формування її культури є музика. Вона збуджує думки і почуття, викликає натхнення і насолоду, збагачує духовний світ людини, адже «музика – це джерело думки…, музика – це найсприятливіший фон, на якому виникає духовна спільність вихователя і дітей» [3, c. 66].
Значне місце у дидактичній системі В.О.Сухомлинського посідала народна пісня, що виступала і як самостійний жанр, і як компонент обряду чи гри. Образно-художня форма побутування народної музично-поетичної творчості підсилює емоційний вплив на свідомість молодших школярів тих чи інших ідей, допомагає вчителеві більш наочно і переконливо розкрити їх зміст, сприяє кращому засвоєнню. Таким чином, вважав В.О.Сухомлинський, забезпечується комплексний вплив на інтелектуальну і емоційну сферу особистості, що підвищує якість навчання.
В. Сухомлинський висловив думку, що кожна людина талановита і завдання вчителя полягає в тому, щоб знайти «ізюмінку» в кожній дитині.
Творча особистість формується тільки творчою особистістю, якій притаманні різноманітні емоції, почуття. Тому лише педагог- творець (особливо педагог музики й співу) може формувати активну, творчу особистість [1,c.20].
Не можна не погодитись з думкою видатного педагога В.О. Сухомлинського, що «виховання – творіння Людини» [5, c.191], а тому необхідна гармонія творіння Людини. Василь Олександрович був переконаний, що потенціал мистецтва тісно пов'язаний із художньо-естетичним і морально-етичним вихованням, що неможливо здійснювати гармонійний розвиток людини засобами мистецтва, не враховуючи досвід минулих поколінь. Впевненість, вірність певним ідеалам неможливі без високої емоційної культури, доброзичливості, гуманізму.
«Об’єкт нашої праці – найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується – розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, самосвідомостю. Найважливіші інструменти нашого впливу на духовний світ школяра – слово вчителя, створення обставин. У яких найяскравіше виражаються почуття»[4, c. 65 ] .
Видатний педагог порівнював мистецтво з часом і простором, в якому живе краса людського духу. На власному практичному досвіді він переконувався, що мистецтво випрямляє душу людини як гімнастика тіло. В.О. Сухомлинський підкреслював, що пізнання навколишнього світу не може бути безпристрастним, беземоційним. Твори музичного мистецтва утверджують в душі молоді почуття краси. Краса – могутній засіб виховання чутливості душі. [4, c. 414] Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає естетичну насолоду. Педагог вказував, що дитяча душа однаково чутлива і до рідного слова, і до краси природи, і до музичної мелодії. Донесені в ранньому дитинстві до серця маленької людини багатогранні відтінкі людських почуттів, зможуть підняти її на такий щабель культури, якого вона не досягне ніякими іншими засобами і в інші періоди життя. У роки дитинства, отроцтва особливо важливо, щоб дитина знайшла, відчула, усвідомила в собі красу, пережила захоплення красивим, людським в самій собі. Через красиве – до людського. Серед засобів виховання дітей краса стоїть на першому місці. [3, c. 151] .
Одним з провідних видів мистецтва, що має великий вплив на людину, В.О. Сухомлинський вважав музику: «Музика поєднує моральну, емоційну та естетичну сфери людини. Музика є мовою почуттів. Мелодія передає найтонші переживання, недосяжні слову. Музика починається там, де закінчується слово»[2, c. 410] .
Василь Олександрович Сухомлинський справедливо вважав першими та найяскравішими сторінками для читання мови почуттів народні пісні. Чарівною силою володіє народна пісня, що висловлює захоплення та величність природи (наприклад, українські народні пісні «Місяць на небі», «Ніч яка місячна», «Стоїть гора високая» тощо). Народна пісня, що увібрала в себе голос люблячого серця, захопленого, зачарованого красою жінки, виховує у молоді романтичне, чисте, благородне почуття ніжності. У павлиській середній школі естетичне виховання здійснювалося багатьма засобами, через систему різноманітних видів творчої діяльності: слухання музики, спів пісень, підготовку та проведення багаточисленних концертів, шкільних ранків, вечорів, свят родин, гру на музичних інструментах (у шкільному оркестрі, в інструментальному ансамблі, у сольному виконанні, у музикуванні у вільний час: «В тихие зимние вечера мы слушали песню А. Лядова «Колыбельная», созданную по мотивам народной русской колыбельной песни…Дети услыхали в «Колыбельной» не только размеренное покачивание люльки, а и тихое, спокойное дыхание ребенка, нежное, бережное прикосновение рук матери к детскому телу. Нет слов, какими можно было бы передать материнские чувства, выраженные в прекрасной мелодии этой песни. Они играют, волнуют сердца подростков. При помощи музыки мальчики и девочки познают глубину, тонкость, сердечность отношения человека к человеку…» [2, c.411].

У своїй практичній роботі Василь Олександрович Сухомлинський використовував методику, яка забезпечувала належну якість навчально-виховного процесу. Він будував її на повазі, терпінні, на використанні природних даних кожної дитини, врахуванні особливостей її емоційної сфери. У наш час погляди В.О. Сухомлинського мають не меншу актуальність, ніж за життя видатного педагога. Адже перед педагогами стоїть віковічне завдання – виховувати молоде покоління, яке має високі якості особистості та міцні знання.
Література
1. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – К., 1968.
2. Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. – М., 1987. – С. 411.
3. Сухомлинский В.А. о воспитании (сост. и авт. вступительного очерка С. Соловейчик). – М., 1988.
4. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. – Твори в 5-ти т. – Т.2. – К., 1976.
5. Тарапака Н.В. Роль емоцій у естетичному вихованні дітей дошкільного выку в системі поглядів В.О. Сухомлинського// Педагогіка Василя Сухомлинського на зламі епох: Матеріали Міжнародно-практичної конференції та 5-х Всеукраїнських педагогічних читань «Василь сухомлинський і сучасність» (за заг. ред. академіка ЛІТИ України, голови Української Асоціації імені Василя Сухомлинського О.Я. Савченка. – Методичний вісник №25. – Київ – Кіровоград, 1999.
6. Ткаченко Т.В. Формування професійно-педагогічної культури вчителя музики й співу (монографія). – Х.: ХНПУ ім. Г.С,Сковороди. – 2008. С.191.

ЩАСТЯ. ЯК МИ ЙОГО РОЗУМІЄМО?

• Jan. 8th, 2014 at 3:30 AM

Диспут на тему:

«Щастя.Як ми його розуміємо?

Мета:розширити розуміння поняття «щастя»,спонукати учнів до
самовиховання; формувати негативне ставлення до примітивного
розуміння щастя,заснованого на матеріальних цінностях;
виховувати людяність,працьовитість,любов до людей,чесність.

Обладнання: вислови, прислів̕ я

Епіграф: Щастя-не слава,не гроші-
Все це минає.
Шастя-це друзі хороші,
Шана людськая.
(Олександр Підсуха.)

План диспуту:
1. Що таке щастя?
2. Хто може бути щасливим,як можна стати щасливим?
3. Видатні світу цього про щастя.
4. Щастя,де ти?Усміхнись!

Тема сьогоднішнього нашого диспуту «Щастя,як ми його розуміємо?».Чому саме таку тему я обрала? Найперше тому,що кожен з нас хоче бути щасливим,і не знає,як цього досягти.

1.Щастя.Що воно таке?

Щастя,щастя,щастя!Що ж воно таке?
Кожного дня ми чуємо це слово,але не маємо чіткого уявлення про нього, а якщо і є,то у кожного своє.
То ж сьогодні ми спробуємо зясувати,що означає «бути щасливим», дізнаємось, що потрібно для щастя.
Найперше,звернімося до тлумачного словника,в якому сказано,що «щастя-це почуття або стан найвищого повного вдоволення,сприятливий збіг обставин, талант,успіх.
Тема щастя хвилювала людей у всі часи. Бути щасливим-головна мета кожного з нас. Але як досягти її ?
Розпочати хочу з притчі про щастя:
Одного разу на подвір̕ ї старий кіт зустрів мале кошеня. Воно бігало по колу і намагалося зловити свій хвіст. Старий кіт стояв і дивився, а кошеня крутилося, падало,вставало і знову ганялося за хвостиком.
-Чому ти ганяєшся за своїм хвостом?- запитав старий кіт.
-Мені сказали,що мій хвіст-це моє щастя,ось я і намагаюся його зловити.
Старий кіт посміхнувся і сказав:
-Коли я був юним,мені теж здавалося,що моє щастя у хвості. Я багато бігав за ним,намагаючись його впіймати, я не їв,не пив,падав без сил,вставав і знову намагався зловити. У якийсь момент я зневірився і пішов світ за очі. І знаєш,що я помітив?
-Що?-із здивуванням запитало кошеня.
- Помітив. що куди б я не йшов,мій хвіст-моє щастя всюди зі мною.

Щастя. Усі найзаповітніші мрії і бажання увібрало в себе це слово,усі людські радощі і сподівання. Багато людей пройшли свій життєвий шлях, і кожен з них прагнув до щастя. Можливо,саме тому люди не могли пояснити його. Одному щастя уявлялось клаптиком землі,другому-купою золота,третій був певний,що щастя-це влада і знатність,хтось вбачав його в славі,а хтось-у коханні.
Декому таке щастя усміхалось:люди багатіли,досягали титулів,вигідно одружувались. Але яким мізерним було це щастя і як швидко воно минало.
Та були,є і будуть люди великої душі. Вони знаходять своє щастя у боротьбі за щастя інших.
Для того,щоб щастя було довголітнім,мало боротись,потрібно перемагати. Щастя не може бути самоціллю. Зайнята якимись добрими справами людина трудиться,винаходить,бореться –і вона щаслива.
Пізнати щастя можна і в праці,і в боротьбі, і в дружбі, і в коханні. Важливо тільки,щоб праця була потрібною для людей,країни, боротьба переслідувала високу гуманну ідею,а любов і дружба не були егоїстичними.

А як розумієте щастя ви?
(короткі відповіді учнів)
Я просила провести опитування серед учнів нашої школи. В чому вони вбачають своє щастя?

Прослухавши ваші думки,можна зробити висновок,що учні розуміють щастя в друзях, різноманітних розвагах,хороших оцінках,інші - в якісній освіті і здобутті улюбленої професії. Є серед вас такі,що вбачають щастя у коханні.

А що думають з цього приводу люди старшого віку?

Більшість з них вбачає щастя у здоров̕ ї своїх дітей.Деякі щасливі з того ,що мають роботу і можуть прогодувати свою родину,люди похилого віку щасливі тому,що нема війни і подіваються на те,що їхні діти і онуки не зазнають того лиха ,що довелося пережити їм. Є й такі,що вважають себе щасливими тому,що відродилася духовність,віра в Бога,відроджуються українські традиції,звичаї.

Зараз я пропоную вам поділитися на групи. Кожна група має виконати завдання: створити «Модель щастя» для: однієї людини,учня,сім̕ ї,вчителя.
Попросимо наших шановних гостей приєднатися і допомогти нам у цьому.
(Вивішую на дошку асоціативні кущі,зроблені учнями)

2. Хто може бути щасливим,як можна стати щасливим?
Обговорення теми щастя.
-Чи можна знайти своє щастя в щасті іншої людини?(Грига М.)
-Чи можна щастя продати чи купити,проміняти?(Ковач В)
- Яку ціну має щастя?(Сідак С)
-Щастя є довгим,чи це радість кількох хвилин?(Минда В)
-Як ви розумієте такий вислів: «Кожна людина є ковалем свого щастя»? (Росол Ю)
-Чи можна жертвувати собою заради щастя близьких і рідних?(Халус А.)
-Як ви вважаєте,щастя з людиною впродовж життя чи лише певний період?(Урдинець Ю)
-Які твори про щастя ви читали протягом навчання в школі?
-Чи погоджуєтесь ви з твердженням,що «Людина в щасті рівна Богові»? (Шуфрич С)
Щаслива людина знаходиться в стані найвищого блаженства і уподібнюється Богові, бо Бог є надія,віра та любов.

3. А що думають видатні світу цього про щастя?
(учні цитують видатних людей)
На дошці запис:
-Найщасливіша людина та,яка дає щастя найбільшій кількості людей.(Дені Дідро)
-Щастя дається тому,хто багато працює.(Леонардо да Вінчі)
-Не той щасливий,хто бажає кращого,а той,хто задоволений тим,чим володіє.(Г.Сковорода)
-Щасливий,кому вдалося знайти щасливе життя,але щасливіший,хто вміє користуватися ним.(Г.Сковорода)

Інсценізація за твором Г.Сковороди «Розмова подорожніх про справжнє щастя»
(Дійові особи.Яків,Афанасій,Григорій)

Вчитель. Проблема щастя завжди перебувала в центрі уваги філософа Григорія Сковороди. Вона пов̕ язана у нього із сродною працею,яка є необхідною передумовою щастя. Якось один знатний чоловік звернувся до Сковороди за порадою. «Тяжко мені без радості жити,-скаржився він філософу,-ні влада,ні золото не зробили мене щасливим. Моє серце слухали найкращі лікарі світу,моє тіло купалося в цілющих водах Європи,я тисячі карбованців щомісяця по монастирях розсилаю,але спокою не знає моя душа». Вислухавши ці скарги,Сковорода приніс косу, граблі, вила, сокиру, поклав їх до ніг пана і сказав: «Це єдине джерело людської радості. Працюй. Зароблений у поті кусок хліба вилікує всі хвороби-душевні і тілесні.»
Можливо,в деякій мірі і нам потрібно прислухатися до цих слів.

Послухайте вірш Ірини Познухової «Щастя»

Не той щасливий,хто знайшов багатство,
Не той, хто має гроші і майно.
А той, хто зміг звільнитися від рабства,
Гріха земного скинути ярмо.

Не той великий,кому все вдається,
Життя у кого в спокої пливе,
А той, хто через терни продереться
І світло через бурі осягне.

Не в тому щастя, щоби просто жити,
Іти вперед,не дивлячись убік.
А щастя - для людей добро творити,
Пліч-о-пліч з вірним другом буть навік.

В народі існують повір̕ я,для того щоб стати щасливим:
-якщо зїси конюшину,що має чотири листочки-пощастить;
- знайдеш на дорозі підкову-матимеш щастя і удачу.
Підкова на щастя.Звідки ж походить цей вислів?Чому знайдена підкова приносить щастя?
Підковувати коней почали заради краси,підкови робили із золота і срібла. Під час бігу коні легко губили взуванку, і підкова дійсно була дорогою знахідкою. Тим більше,що привілейовані знатні люди(аристократи) вважали принизливим піднімати підкову з шляху. Англійський дипломат 17 ст. лорд Кастлей,вихваляючись своєю заможністю,наказав прикріплювати підкови до копит власних коней на «живу нитку»,аби вони швидше губилися.

На завершення я б хотіла розповісти ще одну притчу:

Бог зліпив людину з глини і залишився у нього невикористаний шматок..
- Що ще зліпити тобі?- запитав Всевишній.
- Зліпи мені щастя-попросив чоловік.
Нічого не відповів Бог,тільки поклав людині в долоні шматок глини,що залишився.
Отже,щастя є в руках кожної людини,ваше щастя – у ваших руках.

Американські психологи після 50-річних досліджень зробили такий висновок:для того щоб бути щасливим,необхідно дотримуватись 7 умов:

СІМ ЗАПОВІДЕЙ, ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВИМ

1. Любіть своїх ближніх. Даруйте щастя людям,яких любите і цінуйте їх щире ставлення. Приділяйте більше часу тим,кого любите, і ви відчуватимете себе щасливим.

2. Віддавайте багато сил роботі. Спробуйте будь-яку працю перетворювати на творчість.

3. Допомагайте іншим людям. У вас глибоко закладений альтруїзм – потреба допомагати оточуючим безкорисливо. Допомагаючи іншим, ви починаєте поважати себе і знімаєте з себе психологічні та фізичні стреси. Результат-глибоке задоволення життям.

4.Спробуйте стати щасливими! Постежте за тим,від чого у вас
з̕ являється гарний настрій,чому ви радієте. І прямуйте до цього.

5.Фізична активність дає здоровій людині справжню насолоду. Академік Павлов назвав це почуття «м’язовою радістю».Існує теорія,згідно якої при фізичних зусиллях виробляються своєрідні природні наркотики,що призводять до ейфорії.

6.Внесіть у своє життя щось нове. Постійний режим дня,тривалі звички,відданість одній роботі – все це непогано. Але людина потребує нового! Заведіть нове хобі,відвідайте інше місто,країну,…

7. Сприймайте життя оптимістично. Не впадайте у відчай,якщо інколи почуваєте себе дуже нещасним. Існує закон психологічного маятника: сьогодні ти нещасний, але неминучий і зворотній стан.

Андріївські вечорниці

СЦЕНАРІЙ СВЯТА

«АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ»


Підготувала
вчителька музики
Губинець С.Є.

Вступне слово вчителя.
Україна… Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку.над яким світять яскраві зорі. Це історія народу, що віками боровся за волю, за свою незалежність.
Цікавим в минулому було життя на Україні з його неповторними звичаями і обрядами, з співучими дівчатами і веселими парубками, які довгими зимовими вечорами збиралися на вечорниці – посиденьки. Вони переповідали різні легенди,повір,я, приказки. І це була свого роду школа, хоча і не все з її питань правдиве, але зернятками людського досвіду не можемо нехтувати і ми.
Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами, шановні гості, розум,мудрість, щедрість нашого талановитого народу!
З часів християнства 13 грудня, на Андрія, проводилися святкові вечорниці. Нагадаю, що апостол Андрій Первозванний вважається захисником і провісником людської долі. Незвідана наша доля. Багато в чому схожа й у кожного - своя. Кожному з нас хотілося б бодай краєчком ока зазирнути в майбутнє.
13 грудня. З цим днем плв,язана значна кількість різноманітних звичаїв, обрядів і повір,їв, а також угадування майбутньої долі,ворожіння. Отож, ласкаво запрошуємо на вечорниці.
Ведучий. Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть,в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас на Україні?
Просим всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату.
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці!
(Святково прибрана світлиця. На столі – глечики, глиняні миски. Господиня сидить за столом.)
Господиня. Господи! Як згадаю, що коли це ми дівували, зачуєм, що де-небуть вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те тепер. Ось скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-йой- йой, куди це все поділося?
(В цей час на вулиці зібралися дівчата у вишитих сорочках, хустках на плечах, в кожної у руках якесь рукоділля).
Дівчина 1. Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?
2. Та тітка Олена запрошувала нас.
3. То ходімо до тітки Олени, розвесемо її хату. Ходімо.
(Заходять до хати)
4.Слава Богу в вашій хаті!
5.Добрий вечір, тітонько. Чи можна до вашої хати?
Господиня. Слава навіки. Заходьте, дівчата, сідайте. Зараз вареників наліпимо, може ще гості будуть.
1. Може й хлопці прийдуть? І Іван, га?
2. Може! А може й Роман?
3. Може!
4.А може й Панько? (Всі сміються
Господар – Пан Калита. Ось, жіночко, і дровця я тобі приніс, випікай скоріше калиту.
Господиня. Та почекай, ти бачиш, що люди до нас завітали, а ти ще не прибраний.
Господар. А що ж ти мені відразу не сказала? Доброго здоров,ячка (вклоняється). Радий бачити вас у своїй хаті. То ж випікай, жіночко, швидше калиту, Щоб вона вона у нас була, як сонце, красна.
Господиня.Та не вчи мене, любий, (пригортається до чоловіка) я вже вчена.
Господар. Та знаю, моя голубонько, що ти у мене господиня, яких пошукати. Це я так, як годиться, для порядку. (Обнімає її міцніше).
Господиня. Та що ти, люди дивляться.
Господар.Ну то й що? (сідають на лаву).А пам,ятаєш нашу молодість? Як ми на досвітках збиралися та пісні співали? А я таки красивим парубком був. На мене всі дівчата оком кидали (розгладжує вуса)
Господиня.Так, що красивий був – не заперечую, ти і зараз у мене, як сокіл
Господар. Що було, то травою поросло, в молодість стежка загублена.
Господиня.Та ні, мій голубе сизий. Молодість завжди зостанеться з нами, як мрія, як пісня. А пам,ятаєш, яких пісень ми співали, тепер таких не знають.

(Співають пісню «Через поле широкоє»)

Господиня. У мене ще й піч не розтоплена, а я сиджу та співаю.
Оленко, переклади полінця, поворожи собі.
Оленка.Ой, дівчата, мені так страшно, так страшно їх перекладати.
2. Не бійся, від долі нікуди не втечеш.
(Оленка перекладає: Вдівець, молодець, вдівець, молодець)
Господиня. От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі вийти заміж за молодого хлопця.
( Розкладає вогонь у печі. Дівчата місять тісто на калиту)
Господар.Дивись, жінко,дрова у печі розкладай навхрест, на всі чотири сторони світу. Прикмета є така: коли випікають калиту, дрова обов,язково кладуть навхрест – це символ вічності руху.
Дівчина.Ой, дівчата, а як я вчора ворожила! Коли на дворі вже темно стало, вийшла я нібито до комори, а сама хутчіш на вулицю. Стала від воріт стовпці рахувати. Рахую собі: «Вдівець, молодець …». Раптом чую – хтось іде по вулиці. Я заховалась за кущем. Ну, думаю,раз не вдалося погадати, за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його зватимуть. І тільки – но перехожий порівнявся з кущем, я вискочила, та й питаю: «Дядьку, як вас звати?». А дядько з переляку аж присів. Треба було бачити як він тікав – швидше вітру, і дороги не вибирав.
4. То тобі знак такий, не бути тобі цього року в парі.
Господиня.Годі, дівчата, теревені розводити. Треба калиту місити.

5. Додамо до тіста яєць, меду, маку, аби наша калита смачною була.
6.Гори, вогонь, ясно, спечи нам калиту красну.
Щоб ми її кусали і горя не знали.
(Стук у двері. Заходить юрба дівчат)
7.Чи вдома господар дому. Чи ждали гостей? Пустіть на досвітки.
Господар.Дома, дома, заходьте, будьте ласкаві.
8. Добрий вечір! Із Калитою будьте здорові, із Калитою золотою і зі святим Андрієм.
Господиня. То ж раді вам! Роздягайтесь. У нас тепло, Онде як піч палає.
9. А ми вам святкові гостинці принесли- вареники зі сливами.
- Пироги.
-Гречану кашу з олією.
-Капусту.
- Кисіль, огірки.
10. А це вам, пані Калитинська хустка святкова.
Господиня.Дякую вам, любі. Хай вам святий Андрій щастя дає та женихів справних.
11. Спасибі вам, тітонько!
А цей пояс для вас, пане Калита.
Господар.Дякую вам красненько. Це для чого, щоб штани не спадали?
Господиня. А чи не пора нам калиту в піч саджати? (піходить до печі) Ой, у печі перепалила. Дівчата, хутенько наливайте води в глечик. Вода тут перший помічник. Поставте її на край печі і вона зайвий жар витягне. Вогонь і вода одне без одного не бувають і у природі, і у святах та обрядах.. (Несе до печі калиту на лопаті. Перед нею дівчина кропить дорогу калиті).
Дівчина 1. Водице – студенице, окропи калиті дорогу до печі від порога, від печі до стелі, щоб ми були гарні і веселі.
(Господиня саджає калиту в піч).
2. Сонце заходить, пора вже сім,я сіяти.
3. А що, дівчата, підем на вулицю борону сіяти?
4. Тоді благословляймося (тричі хрестяться).
Дівчата (всі). Сонце до заходу, а коноплі до сходу (приказують і виходять надвір).
Господар.Жінко, піду і я до дівчат, допоможу їм коноплі сіяти.
(Дівчата сіють насіння)
-Андрію, Андрію, насіннячко сію
Хотіла би м знати, з ким го буду жати.
-Спідницею волочу, бо заміж вийти хочу.
-Волочу, волочу, дізнатися хочу
З якого боку на хлопця чекати,
З ким маю весільний віночок узяти.
(Прислухаються, чи не загавкає десь собака)

Господар.Дівчата, позичте борони.
5. Борона у вівсі.
Хлопець.(визирає з-за рогу будинку) Щоб ви посивіли всі.
(Тікає, дівчата за ним з кулаками)
Господар. Ні, ні! Повиходьте заміж усі!
5. Щоб наші коноплі до небес сягали, щоб наші хлопці до нас повертали. Поздоровляю всіх вас зі святим Андрієм.
6. Поздоровляють одна одну, цілуються, хрестяться)
Господиня (до дівчат) Дівчата, померзли? Заходьте до хати. А сім,я, що зосталося, повкидайте у пазуху, щоб на той рік заміж вийти.
(Заходять всі до хати)
7. А тепер всіх прошу сісти, чарівних вареників будемо їсти (роздає всім вареники)
(Дівчата по черзі беруть вареники, надкушують)
- Умене вареник з сиром.
- Будеш з чоловіком жити у злагоді і мирі.
- А мій вареник з сіллю, що це означає?
- Будеш жити в достатку, не будеш несолоно їсти.
- А мій вареник з монетою.
- Багачкою будеш.
- У мене вареник з папірцем, на ньому щось написано. Іван.
- Так зватимуть твого чоловіка.
8. А я знаю одну ворожку із свічкою. Давайте погадаємо.
(Запалюють свічку, топиться віск, ллють його через ключик у миску з водою)
- Вощику свячений, на вогні топлений, через ключик ллю тя, покажи, молю тя, що ся стати має, що на ня чекає.
(Дівчата підходять, зливають віск, господиня розшифровує, що означає та чи інша фігурка : перстень, муз інструмент – весілля, пес – чекай на себе поговір, казан – буде старшою в сім,ї, дзвін – добра новина, шабля, гвинтівка – нареченого заберуть до війська )
Господар. Як там наша калита, Вже, мабуть, час її виймати.
(Іде до печі, виймає калиту, кладе на рушник)
8. Оце так калита! Пишна та пахуча!
9. Яка рум,яна, як сонце красна!
(Дівчата беруть калиту, передають з рук в руки, перев,язують червоною стрічкою)
10. Ось така наша калита!
Дівчата, щось наші хлопці забарилися. Поки їх немає, може візьмемось за рукоділля?
(Сідають на лавку, вишивають і співають)
Пісня «Вишиванка»
Дівчина 1.Колись було дуже цікаво на вечорницях. А мені якось сьогодні сумно. Що то за вечорниці без хлопців. Чи прийдуть вони сьогодні? А, може, побоялися, що ми їх заворожимо?
(Здалека чути пісню «Ой чий то кінь стоїть».Заходять хлопці).

Хлопець 1. Добрий вечір у вашій хаті. Чи пустите на вечорниці?
Господиня. І вам вечір добрий, парубки. Звичайно пустимо!. А чого це ви так запізнилися?
2. Та різні пригоди трапилися.
3. Ми з Юрком розібрали пліт у Романа Левицького. Жодного кілка вранці не знайде. Це йому за те, що не пускає Галю на вулицю.
4. А ми з Іваном ворота Степана Коваля кинули у річку.
5. А ми з Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку. Ото роботи завтра буде! А як він буде лаятись!
6. Та що там сіно! Мій батько розповідав, що коли він парубкував, то з хлопцями до ранку клуню розібрали у мого діда, за те, що не дозволяв своїй доньці – моїй мамі зустрічатись із ним.
Господиня. Ну і побешкетували ви добряче. Та проходьте вже, сідайте.
Господар. Е ні, жінко – голубонько, так легко ми парубків до дівчат не пустимо. Чи ти, бува, не забула, що на свято Калити хлопці повинні метке та влучне слово сказати, вдало пожартувати. Сама не раз мене срамила, сажею мастила.
Хлопці. А ми вам веселої заспіваємо.
Пісня «Якби я був полтавський соцький»
(Сідають поміж дівчат)
Хлопець 1. Чи сумували ви бз нас, дівчатонька, признавайтеся.
Дівчина 2. Ніхто і не збирався сумувати. Просто потанцювати не було з ким. А танцювати хочеться!
Хлопці. То ходімо, чого ж сидіти!
(Танцюють і співають коломийку «Ой піду я на Андрія» )
(Одному не вистачило пари)
Хлопець. Що ж, потанцюю з кочергою. (Бере кочергу і танцює круг неї навприсядки)
(Натанцювавшись, дівчата сідають на лави, а хлопці до них женихаються, заважають працювати)
Хлопець 9. Мені сьогодні дивний сон наснився.
1.Сон рябої кобили? Ти краще дай відповідь на запитання: Чому жінка створена з ребра Адама?
9. Та це ж єдина кісточка у людини, що не має мозку.
Дівчата. Ага, то ви так! Зараз ми вам відповімо.
Пісня – переспів « Ішов Гриць з вечорниць»
Хлопець 2 Тітко Олено, скажіть, а чи працьовиті наші дівчата, чи гарні з них будуть газдині?
Господиня. Так, хлопці, дівчата у нас роботящі, вмілі. Тому не треба вам шукати собі пару на іншому селі, а вибирати собі газдиню тут , у нас.
Ось яких вареників наварили дівчата, пригощайтеся!
(Пригощає пирогами, узваром)
Хлопці. ДякуЄмо, тітонько, дуже смачні у вас пироги, мабуть Галя ліпила?
Дівчина.(підходить до хлопця, подає йому пиріг, співає)
З,їж, Андрійку, пиріжечок,
Він дуже смачненький.
Бо у ньому всередині
Мачечок дрібненький.
(Андрій кусає, кривиться)
Андрій. Чи ти, дівко, зроду – віку пирогів не їла,
Що ти свої пироги клоччям начинила?!
Нехай тебе лихий знає з цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
(Сміються)
Господар.Ну, господине, весело в тебе сьогодні.
Хлопець 4. Дівчата, а нам погадаєте?
Дівчина.4. Але й хлопці, таке вигадали. Ні, хлопцям цього вечора не ворожать. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту піднести.
Всі. Сонце заходить, а калита сходить.
(Хлопці піднімають калиту, дівчата співають)
У небо,калита, у небо,
А ти, сонечко, піднімись,
Ти на нас подивись.
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю – радість закликаємо.
Хлопець 5. Дозвольте мені бути паном Калитинським.
2. а мені, господине, дай –но коцюбу, я буду паном Коцюбинським.
- Добрий вечір, пане Коцюбинський.
- Добрий вечір, пане Калитинський.
- Куди їдете?
- Калиту кусати.
- А я буду по писку писати.
- А я вкушу!
- А я впишу!
- Ти писнеш, чи ні, а я на білому коні,
То й калита мені.(Кусає калиту)
Калитинський. Хто ще хоче калити?
Калита, калита, солодка така. Хто вкусить калити, тому всю зиму світити сонце буде, тому буде добро в домі.
Всі. І я, і я калити вкусити хочу.
(По черзі підходять, кусають калиту. Хто засміється,того Калитинський мазає квачем. Потім хлопець знімає калиту, дівчата роздають по шматочку запрошеним гостям свята)
Дівчата і хлопці. Ой, калита, калита, із чого ж ти вилита?
Я із жита вилита, та й сонцем налита
Для прекрасного цвіту по білому світу.
Щоб ви мене смакували і горя не знали.
Калита, калита солодка була,
А ми її з,їли – аж до сонця підлетіли.
Дівчина. Шановні господарі. Дякуємо вам за те, що прийняли нас на вечорниці.
Господиня. Спасибі й вам, що розвеселили нашу хату. Приходьте ще, не забувайте нашої оселі.
Хлопці і дівчата. Прийдемо!

Пісня « І в вас, і в нас хай буде гаразд»

1. Нехай ваша хата всім буде багата
І хлібом, і сіллю, й великим добром.
Хорошими дітьми й міцненьким здоров,ям,
І піснею, й сміхом, й родинним теплом.

Приспів :

І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.

2.І ще вам бажаєм, щоб ви не хворіли,
Душею і серцем були молоді.
До рідного краю любов,ю горіли,
І користь приносили рідній землі.

Приспів



ДОДАТОК

Пісня – переспів «Ішов Гриць з вечорниць»

Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі.
Сидить гуска на воротях, вирячила очі.
Він до неї: гиля, гиля, вона й полетіла,
Якби не втік городами, була б Гриця з,їла.

У Латірці густо хати – вітер не повіє,
Сама мати ложки миє, бо донька не вміє.

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить сова на воротях, крутить головою.
Він, сердега, як побачив, та через городи.
Заплутався в бур,яни, та й наробив шкоди.

У Латірці нема дров, лиш самі поліна.
У Латірці такі дівки – хлопцям по коліна.

Ти гадаєш, дурний хлопче, що я тебе хочу.
Я такими парубками коноплі волочу.
Купив, купив черевики за цілого п,ятака,
Ой щоби я витинала щонеділі гопака.

Ой, у горах сніги впали, а я в капелюсі.
Який з мене газда буде, як я оженюся.




«Коли б я був полтавський соцький»

Коли б я був полтавський соцький
Багато б дечого зробив.
Зробив би так, аби жилося
Всім людям добре, напримір:
Поставив би я скрізь дерева
З медових пряників самих,
І ніжки з холодцю свинячі
Щоб з часником росли на них.
Замість лози росли б ковбаси,
А листя все було б – млинці.
Земля була б з самої каші,
Та з добрих свіжих потрохів.

( Під фонограму Ой кум до куми залицявся»)


«Ой піду я на Андрія»

-Ой піду я на Андрія, на Андрія файно,
На Андрія будуть хлопці Іван таМихайло.

-Ой дівчино, дівчинонько, яка ти , яка ти
За хлопцями зазираєш, не підметеш хати.

-Ой Василю, Василечку.Василю,Василю,
Я до тебе не говорю, не натягай шию.

-Ой кувала зозулечка, та й сіла на дубі
Були б ви дівчата файні,як мали б всі зуби.

-Ой кувала зозулечка в селі на Заріччю
Є у всіх нас файні зуби, ще і вам позичим.

-А ви хлопці гонорові,файно виводили
Все-дно ваше буде зверху,щоб ви не зробили.