В Е Л И Ч    У К Р А Ї Н С Ь К О Ї     П І С Н І

(сценарій літературно-музичного заходу)

У фойє – виставка різновидів народного вишивання, вироби різьбярів, творів образотворчого мистецтва, музичних інструментів.

На стінах – портрети визначних українських композиторів, співаків.

На сцені кольоровий плакат, на якому зображений камертон (або фрагмент нотного стану) і напис тексту з вірша Івана Франка “Пісня і праця”.

Пісне, моя ти сердечна дружино,

Серця відрадо в дні горя і сліз.

З хати вітця, як єдинеє вино,

К тобі любов у життя я приніс.

Іван Франко.

Ведучі музичного дійства в українських народних укостюмах.

Звучить українська народна пісня в обробці композитора Станіслава Людкевича “Ой співаночки мої”

Виходить читець і декламує вірш поета Володимира Квітневого “Пісні – життєписи людські”.

Читець.

Я бачу світ через пісні.

В глибінь віків із ними лину.

Пісні – життєписи людські,

і щира правда про Людину.

В піснях усе я віднайду.

Це вічний код буття на Світі.

Знайду в них радість і журбу,

і мудрі предків заповіти.

(В. Квітневий)

Ведучий. Є на світі скарби прадавні, які мертвими лежать у землі, і тільки якийсь випадок інколи повертає їх людству. А є скарби живі, які ідуть поруч з нами все життя, огортаючи душу своїм чаром, дивуючи нас своєю животворною силою. До таких скарбів належить українська народна пісня.

Ведуча. Її дивна, чарівна сила незвичайна природна чистота, суворість і ніжність, своєрідна проста і всесильна краса надихала й живила творчі генії письменників і композиторів, художників і мислителів і є часткою величезного мистецького доробку народу – невмирущого колективного поета і композитора.

У виконанні хору звучать народні пісні “Гей у лузі червона калина”, “Засвіт встали козаченьки”, “Ой у полі жито”.

Ведучий. У пісні величне, трагічне й героїчне минуле України, наш нелегкий, але обнадійливий час, невмируща віра в день прийдешній. У ній – і любов, і ненависть, і радість, і горе, гнів і ніжність. У пісні – краса рідної природи і дівочої вроди, лицарська мужність і материнська вірність, вікова мудрість і усміх доброї, приязної, щирої і щедрої української душі.

Ведуча. Неможливо переоцінити значення народної пісні. Невіддільна від життя, задушевна, розлога, проста, як усе геніальне, українська народна пісня вражає тонким ліризмом, багатством поетичного тексту, хвилюючою розповіддю про минуле і сучасне, і неперевершеною мелодійністю.

Ведучий. Любимо і оберігаємо народну пісню. Вона супроводить своїх творців і носіїв, як про це образно написав великий український письменник, знавець усної народної творчості Михайло Опанасович Стельмах, “від колиски і до могили, бо нема такої значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому”.

Ведуча. Так, саме у народних піснях вилилася вся минула доля, весб справжній характер України. Ми сприймаємо їх як живих свідків далекого і тривожного, гіркого життя наших предків.Якщо справедливе твердження, що в пісні душа народу, а сам народ такий, як його пісня. То маємо всі підстави називатися народом великим і славним.

Хор виконує українські народні пісні “В кінці греблі шумлять верби”, “Повіяв вітер степовий”.

Ведучий. Пісня така ж давня, як і мова, і (за визначенням українського мовознавця Олександра Потебні) є виявом колективної творчості, витвором багатьох поколінь у процесі їх спілкування в усіх галузях суспільної діяльності. Мова і пісня – це найцінніші здобутки творчого генія українського народу. Вони нероздільні і становлять основу національної самобутності. Пісня - найдавніше надбання матеріальної і духовної творчості багатьох поколінь, а навіть усієї цивілізації.

Ведуча. Ще Конфуцій (551 – 479 рр. До н.е.) писав: “Коли хочете знати, як країна розвивається, які в неї погляди на мораль, - прислухайтесь до її пісні”.

А геніальний Шіллер зауважив:

“Де співають, там лишайся жити:

Лихі люди не мають пісень.”

Хор виконує українські народні пісні “Ой дівчино, шумить гай”, “Через річеньку. Через болото”.

На сцену виходять читці і зачитують вислови видатних людей про значення пісні.

Читець I. «Зайва річ говорити про важність і вартість українських народних пісень. І серед суспільності, і в науці вони мають вироблену славу. Се одно з найцінніших національних надбань і один з предметів оправданої нашої гордості.» Іван Франко.

Читець ІІ. «Бувають щасливо обдаровані натури і бувають так само обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант – це українці. Про них можна сказати, що їх скрізь супроводить музика.» Петро Ілліч Чайковський.

Читець ІІІ. «Пісня для України – все: і поезія, і історія, і батьківська могила.» Микола Гоголь.

Читець ІV. «Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим?..» Олександр Довженко.

Читець I. «Хто любить свій народ, хто любить свою рідну мову, той любить, шанує й береже й рідну пісню. Пісня – це душа народу, пісня – це щира розмова з своїм серцем і тому-то рідна пісня така мила нашому серцю та нашій душі...» Іван Огієнко.

Читець ІІ. «Я вважаю, що вищою за пісню може бути тільки молитва, і дякую долі за дароване нею щастя бути причетним до творення цього неповторного дива. Буду щасливим, якщо мої думки і почуття, перелиті в пісенне слово, озвуться в людських серцях щирою любов’ю до отчого краю і всього на землі прекрасного.» Микола Луців.

Читець ІІІ. Слова російського письменника-гуманіста Льва Толстого висловлені на початку ХХ ст. в Ясній Поляні під час відвідин його українськими студентами. Один з студентів детально описав свою зустріч з російським письменником і тоді опублікував статтю в київській газеті “Рада”. Рідня Толстого привітала студентів співом українських пісень, а після цього Толстой сказав: «Щасливі ви, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі й чудово виливати свої думки, свої мрії, свої почуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатися за свою будучність. Його час не за горами. Вірите чи ні, що ні одного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їх музику я душею спочиваю. Скільки в них краси і грації, скільки дужого, молодого почуття й сили.»

Ведуча. Ті висловлювання про українську пісню стверджують, яке велике значення і місце займають у житті кожного народу мова й пісня. Без них неможливий розвиток духовної культури будь-якої нації. Адже втрачену або вбиту мову й пісню народ уже ніколи не може створити заново.

У виконанні хору звучать українські народні пісні: “Із-за гори кам"яної”,

“Цвіте терен”, “Човен хитається серед води”.

Ведучий. Чи ж є який народ без історії? Незаперечним є те, що у пісні народ поетично розповідає про свою історію, славне минуле, відтворює і закріплює в пам’яті етапи свого розвитку від найдавніших часів до сьогодні. “Я не умію читати й писати, тому. Щоб не забути зовсім історію, я склав із неї пісню”. Так говорив один грецький народний музика, так міг би сказати і кожний кобзар України. Супроводжуючи історію народу. Пісня й сама стала часткою духовної історії нації, своєрідним документом її творчої зрілості.

Ведуча. Пісні – найпоширеніший і найбагатший вид усної народної творчості. Виникли вони, як і всі види фольклору, протягом віків внаслідок творчої праці окремих творців. Початково складені окремими обдарованими людьми, поширюючись, вони доповнювалися, змінювалися, вдосконалювалися численними виконавцями. Ім’я ж першого автора часто забувалося. Передаючись із покоління в покоління, зазнаючи майстерного шліфування протягом віків, більшість з них ставала взірцем художньої довершеності. Лише деякі імена творців пісень зберегла для нас історія.

Ведучий. Шкода, що ми не знаємо, коли саме народжувалися наші пісенні перлини. Лише деякі. пов’язані з певними іменами та історичними подіями можна більш-менш точно датувати. А календарні, обрядові і особливо ті. Що розповідають про життя звірів, птахів, рослин. Сягають. Напевно. Своїм корінням у часи Київської Русі або й ще глибше – у сиву праслов’янську давнину.

Хор виконує пісні: “Як ішов я з Дебрецина додому”, “Гандзя”,

“Ой дівчино, шумить гай”.

Ведуча. Пісня феноменальне явище людського духу. А українська пісня – то взагалі неповторне і незрівнянне диво у світовій музичній культурі. Це живе мистецтво, найблагородніша частка людської діяльності. Тому українці деякі пісні співають майже з такою побожністю, як релігійні люди читають молитви. Це запримітив ще Чамолі – відомий італійський учений і письменник, коли написав, що для козака “перемога – його Бог, шабля – його Хрест, а пісня – його молитва.”

Ведучий. Чим же можна пояснити такий високий розвиток пісенно-музичної культури в Україні? Чи тільки схильністю до поетичної, мистецької творчості?Напевно, важко пояснити це винятковим природним талантом народу. Який би не був талант, природні здібності, та коли їх не розвивати – великих творчих наслідків не буде. Український народ завжди трепетно плекав свою пісенно-музичну культуру і виховував у своєму середовищі співаків, поетів, композиторів. Український народ звертав завжди велику увагу на зміст пісень, тому тексти пісенних творів шліфувалися особливо ретельно. Пісенне слово України вивчалося глибше, ніж музика, мелодія.

Звучать українські народні пісні: “Ой у вишневому садочку”,

“У сусіда хата біла”.

Ведуча. У справі піднесення музичної освіти в Україні велику роль відіграли львівська, луцька, київська, віденська, могилівська та інші братські школи. Випускники цих шкіл розходилися по селах, хуторах, найвіддаленіших куточках рідного краю і навчали там у сільських церковних хорах своїх односельців музичної грамоти, несли туди міську музику, пісню. Треба відмітити, що й козацтво навчалося музики, хорового співу. Під кінець ХХУП ст. На Січі була відкрита школа навчання співу, в якій постійно навчалися тридцять учнів, а одночасно існувало ще й два хори - один – для старших, а один для молодших козаків.

Ведучий. На Січі так любили високомистецький спів, що не приймали до своєї Церкви священика, якщо він був не митець співати і не міг навчати цього мистецтва інших. То ж не дивно, що в їх середовищі створені такі досконалі думи, історичні пісні, балади, що козаки поруч з шаблею возили кобзу-бандуру.

Ведуча. Розвиток фольклору в історії української культури постійно підтримувався прогресивними колами нації, і це сприяло зміцненню культу пісні в середовищі широких народних мас. І як би не складалася доля народу, в якому становищі він не перебував: чи зневажали його завойовники і з погордою дивилися на здобутки творчості, чи виявляли зацікавлення, - все одно народна поезія, пісня були для трудящих святинею, від якої ніхто не міг відгородити навіть забороною вживати у суспільному житті рідну мову та пісню.

Ведучий. Ми навіть приблизно не знаємо, скільки пісень витворив наш народ за всю свою історію. Називаються різні цифри, найменша з них – триста тисяч. На нинішній час вже зібрано близько двадцять тисяч українських пісень з мелодіями, що ж до текстів без мелодій – то їх відомо набагато більше. Пісні плекав народ з великою любов’ю, і це має свої добрі наслідки. Такі великі творчі здобутки народу визнав світ, належно оцінив і засвідчив до них свою пошану.

Ведуча. Проникаючи в культуру і побут інших народів, українська пісня не тільки залишала їм частку свого багатства і краси, але й сприяла примноженню добрих почуттів і до самого творця тієї пісні – для багатьох можливо й мало чи зовсім невідомого та незбагненного народу.

Читець. Народе мій!

Пісні твої дивують здавна світ,

І душу всіх бентежить “Заповіт”.

Чому ж сини твої, пригожі і здорові,

Цураються пісень своїх і мови?

Пошли нам, Боже, духа того й сили,

Щоб діти Україну, як себе, любили!

Майбутність наша! Ждем тебе, як весну,

Ти збережи нам мову і пісні чудесні!

Хор виконує пісні на сл. Тараса Шевченка, муз. Данила Крижанівського

“Реве та стогне Дніпр широкий”

та Гімн-молитву за Україну “Боже великий, єдиний”муз. М.Лисенка, сл.

О.Кониського.